ПОРЯДОК СТЯГНЕННЯ МИТА ТА ІНШИХ ПОДАТКІВ ЗА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНУ ТЕРИТОРІЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Размещено на сайте: 25.09.2008

Створення ефективної системи митного регулювання на сучасному етапі повинно відбуватись із врахуванням основних тенденцій розвитку міжнародних торгівельних відносин. Ефективність митної служби в сучасних умовах вимірюється не розмірами надходжень до державного бюджету, а обсягами руху товарів через митний кордон держави та рівнем захисту національного ринку. Саме завдяки митній службі держава має змогу сприяти розвитку власної економіки та зростанню добробуту населення, захищати національних товаровиробників, а також проводити процеси активної інтеграції в міжнародні господарські відносини.

Серед інститутів митного права, які мають безпосередній вплив на рівень руху товарів через державні кордони, варто виділити інститут мита. Стягнення мита від імпортованих товарів дозволяє контролювати рівень товарообігу та обмежувати ввезення тих груп товарів, які можуть зашкодити національним економічним інтересам. Мито також є одним з головних джерел наповнення державного бюджету. Водночас складні процедури нарахування та порядку стягнення мита створюють перешкоди у вільному руху товарів, відохочують іноземних суб'єктів господарської діяльності від участі в національних господарських процесах, що в кінцевому результаті впливає на економічний розвиток держави.

Створення оптимальної моделі порядку стягнення мита є необхідним в сучасних економічних реаліях української держави. Вдосконалення митного права виступає одним з пріоритетних напрямів роботи у процесах адаптації українського законодавства до норм права Європейського Союзу. Вступ держави до ЄС може відбутись лише після сформування відповідного рівня митного регулювання.

В даній статті розглянуто основні положення порядку стягнення мита та інших податків за перевезення товарів через митні кордони Євросоюзу. Досвід набутий в Європейській Спільноті представляє особливу увагу, оскільки об'єднує в собі нормативні напрацювання не тільки держав-членів ЄС, а також норми міжнародного права.

Дослідження в сфері митного права ЄС в українській доктрині ще не набули великої популярності, зокрема опрацювання проблематики з питань порядку стягнення та нарахування мита взагалі відсутні. В європейському митному праві порядок стягнення мита та інших податків тісно пов'язаний з інститутом митного боргу. Наукові дослідження щодо інституту митного боргу в ЄС проводились такими науковцями: М.Люкс [7], В.Чижовіч [5], А.Кусь [6], А.Зальцевіч [10], Р.Міхальскі [8], В.Моравскі [9] та ін.".

На початку варто зазначити про недавні зміни в митному праві Євросоюзу. 24 червня 2008 року набув чинності оновлений Митний кодекс ЄС [2]. Основними причинами до оновлення митного законодавства послужили потреба уніфікації всіх митних норм з метою їх єдиного застосування на всій території ЄС, а також необхідність спрощення митних приписів для покращення товарообміну з третіми країнами, що в кінцевому результаті повинно позитивно вплинути на економічний розвиток Європейської Спільноти. Зміни в європейському митному праві торкнулись і інституту митного боргу. Даний інститут був реформований відповідно до вимог часу та потреб європейських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Дефініція інституту митного боргу чітко закріплена в статті 4 оновленого Митного кодексу Спільноти (далі - ОМКС). Відповідно до п.13 ст.4 ОМКС, митний борг означає покладений на конкретну особу обов'язок сплати квоти нарахованих податків та мита за імпорт або експорт товарів, обчислених на підставі діючого законодавства.

Детальна регламентація порядку нарахування квот та сплати митних платежів подана в третьому розділі ОМКС. В третьому розділі Кодексу під назвою "Митний борг і забезпечення" врегульовано наступні питання: виникнення митного боргу, забезпечення потенційного або повсталого митного боргу, нарахування та оплата митних платежів, повернення і звільнення від сплати митних платежів за імпорт або експорт товарів, пoгaшeння митнoгo боpгy.

Разом з інститутом митного боргу тісно пов'язані інститути: імпортні митні платежі та експортні митні платежі. Поняття цих інститутів подано в статі 4 ОМКС, зокрема в пунктах п'ятнадцятому та шістнадцятому. При визначенні цих інститутів, європейський законодавець обмежується лише вказанням, що дані платежі стягуються у випадку імпорту, або у випадку експорту товарів. Таке визначення може здаватись не повним і може тягнути за собою певні колізії при застосуванні норм митного права.

Мито стягується від товарів, які перетинають митний кордон Спільноти. Окрім того, від таких товарів стягуються також податки, які теж можуть зараховуватись до митних платежів за імпорт або експорт товарів. На підставі аналізу європейського законодавства [3,9], доктрини [8,129] та практики вирішення спорів Суду Європейського Союзу [4,25] можна зробити висновок, що акцизний збір, податок на додану вартість, а також оплати за послуги митних органів, на відміну від мита не належать до митних платежів. В ОМКС не можна дошукатись визначення чи переліку які саме податки і збори зараховуються до митних платежів [6,25]. В Митному кодексі ЄС від 1992 року, митні платежі окреслено було як мито та інші оплати за імпорт або експорт товарів. 3 таким визначенням також не погоджувалось багато науковців і наголошувалось на необхідності детальнішого визначення цих інститутів митного права Євросоюзу [8,129].

Для більшої ясності поданого нижче матеріалу варто також розкрити інші поняття, які вживаються в ОМКС і пов'язані з застосуванням інституту митного боргу. Головним поняттям, яке нерозривно вживається з інститутом митного боргу є інститут боржник. Боржником в європейському митному праві називають кожну особу, яка є відповідальною за митний борг [2,4].

Застосування митного боргу на пряму залежить від виду митного режиму, до якого були задекларовані товари. Система митних режимів в оновленому митному законодавстві була значно реформована і з тринадцяти видів митних призначень і митних режимів, в новому Кодексі було передбачено лише три: допуск до вільного обігу, спеціальні митні режими та експорт [7,256]. Відповідно до ст.135 OMKC, товари можуть бути розміщені під будь-який з перелічених спеціальних митних режимів:

• транзит, який включає транзит внутрішній і зовнішній;
• складування, який включає тимчасове зберігання, митний склад і вільні митні зони;
• особливе використання, який включає тимчасове ввезення і кінцеве призначення;
• переробка, який включає внутрішню і зовнішню переробку.

Митні режими в ЄС було змінено і уніфіковано відповідно до значимості кожного з них для міжнародного товарообігу. Згрупування більшості митних режимів в групу спеціальних дозволило значно спростити та уніфікувати порядок надання дозволу на використання товарів відповідно до цих режимів, а також уніфікувати норми щодо застосування інституту митного боргу.

Згідно з оновленим митним законодавством ЄС, митний борг повстає у трьох групах випадків:

1. ввезення товарів;
2. експорт товарів;
3. порушення норм митного права, якщо такі порушення призвели до неправильного закінчення митного режиму.

Повстання митного боргу у випадку ввезення товарів пов'язане з митними режимами допуск до вільного обігу та тимчасове ввезення. Згідно зі статтею 44 ОМКС, митний борг повстає у випадку надання позаєвропейським товарам, які підлягають митним платежам однією з наступних митних процедур:

- допуск до вільного обігу, а також на підставі норм передбачених для кінцевого призначення;

- тимчасового ввезення з частковим звільненням від митних платежів за ввезення товарів.

Повстання митного боргу у випадку вивезення товарів пов'язане з митними режимами експорт та зовнішньої переробки. Відповідно до ст. 48 ОМКС, митний борг повстає у випадку надання товарам митних режимів експорту або зовнішньої переробки, якщо такі випадки підлягають експортним платежам.

Перелічені вище випадки передбачають обов'язкове повстання митного боргу і оплату належних митних платежів. Боржником у цих випадках буде декларант, т.б. особа, яка подає попередню митну декларацію або повідомлення про реекспорт товарів, або здійснює декларування товарів від свого імені, або особа від чийого імені здійснюється декларування [2,4]. Моментом повстання митного боргу буде момент прийняття митними органами митної декларації.

Важливим положенням оновленого Кодексу було визначення місця повстання митного боргу. Митна територія ЄС на сьогоднішній день становить об'єднану територію двадцяти семи держав-членів, тому визначення точного місця повстання митного боргу буде мати важливе значення для застосування відповідних норм та визначення митних органів відповідальних за стягнення квоти імпортних або експортних платежів [5,48]. Місцем повстання митного боргу буде місце, де здійснюється декларування або подано повідомлення про реекспорт товарів [2,58].

Обов'язок сплати належних митних платежів повстає також у випадку порушення норм митного права [9,12]. До порушень митного права, які тягнуть повстання митного боргу було зараховано:

• невиконання одного з обов'язків, передбачених в нормах митного права, щодо ввезення/вивезення товарів, усунення їх з-під митного контролю або переміщення, переробки, складування, тимчасового ввезення товарів або використання позаєвропейських товарів на митній території Спільноти;
• невиконання умов, передбачених для товарів, які користуються митними пільгами чи звільняються від імпортних/експортних митних платежів;
• невиконання одного з обов'язків, передбачених в нормах митного права щодо кінцевого призначення товарів на митній території Спільноти.

Боржником у випадку порушення норм митного права буде будь-яка особа, яка взяла на себе зобов'язання щодо виконання обов'язків, передбачених митним правом ЄС, або будь-яка особа, яка знала або повинна була знати про невиконання таких обов'язків і яка діяла на користь зобов'язаної особи або особа, яка приймала участь у протиправних діях. До боржників також віднесено осіб, які придбали або володіють товарами і які в моменті придбання чи набуття у володіння таких товарів знали чи повинні були знати, що обов'язок сплати належних митних платежів не був виконаний. Митний борг повстає в моменті, коли буде порушено митні норми або коли буде прийнято митним органом митну декларацію і буде встановлено, що не було виконано умови розміщення товарів під обраний митний режим чи не виконано умови надання товарам митних пільг; або ж у випадку, коли товари були фактично вивезені з митної території ЄС без здійснення їх декларування. Якщо у випадку повстання митного боргу існує декілька боржників, то такі боржники несуть солідарну відповідальність за сплату квоти митного боргу [2,51].

Кожна квота митного боргу повинна бути обрахована і відповідно задокументована митними органами за місцем повстання митного боргу. He зважаючи на те чи в митній декларації декларантом було точно визначено квоту імпортних або експортних платежів, митні органи в обов'язковому порядку перевіряють ці дані і заносять їх до бухгалтерських книг [5,53].

Після нарахування і перевірки, митні органи зобов'язані повідомити особу про належну суму, яка підлягає до сплати і термін, протягом якого така сумa сплачується. Термін сплати належних митних платежів не повинен перевищувати десяти днів [2,72]. У випадку, якщо квота митного боргу не буде сплачена протягом визначеного терміну, на боржника нараховуються штрафні санкції у формі відсотків від квоти митного боргу за кожен день прострочення.

3 метою виконання обов'язку сплати імпортних/експортних платежів в митному праві Спільноти передбачено право митних органів вимагати від зобов'язаних осіб подання забезпечення сплати квоти належних митних платежів. Форми забезпечення були чітко окреслені в ст. 59 ОМКС:

1. у формі готівкового депозиту або у іншій формі, яка буде визнана митними органами на рівнозначна з готівковим. Депозит може бути поданий у євро або у валюті держави-члена Спільноти, де повстав митний борг;
2. у формі зобов'язання, поданого гарантом. Гарантом може виступати будь-яка особа, яка має своє місцезнаходження на території Спільноти і яка визнана як гарант митними органами. Без такого визнання, гарантом сплати митного органу можуть виступати кредитні, фінансові і страхові інституції;
3. в іншій формі, яка буде визнана такою, яка гарантує сплату належних митних платежів.

Забезпечення квоти митного боргу підлягає поверненню у випадку погашення митного боргу або виконання інших зобов'язань, які пов'язані зі стягненням митних платежів, або якщо буде встановлено, що такі зобов'язання вже не зможуть виникнути в майбутньому. Митний борг вважається погашеним у наступних випадках:

• сплати належної квоти імпортних або експортних платежів;
• звільнення від сплати митних платежів по відношенню до конкретної особи або групи осіб;
• визнання недійсним митної декларації по відношенню до товарів, які декларуються до митного режиму, в рамках якого передбачено сплату митних платежів;
• коли товари, які підлягають оподаткуванню були конфісковані;
• коли товари, які підлягають оподаткуванню були затримані і одночасно або пізніше конфісковані;
• коли товари, які підлягають оподаткуванню були знищені або стали об'єктом відмови на користь держави:
• коли втрата товарів або невиконання обов'язків, передбачених митним правом було зумовлено знищенням або безповоротною втратою товарів, що було зумовлене фізичними властивостями товарів або дією непереборної сили, або ж такі товари були знищені на вимогу митних органів;
• коли товари були допущені до вільного обігу без стягнення мита або з застосуванням преференційної ставки мита були вивезені за згоди митних органів;
• коли митний борг повстає по відношенню до товарів, використаних в процесах переробки і підлягають оподаткуванню відповідно до торгової політики Спільноти, якщо такі вимоги було скасовано;
• представлення всіх необхідних документів про не використання і про вивезення за межі митної території ЄС товарів, по відношенню до яких митний борг повстав за порушення норм митного права Спільноти [2,86].

Погашення митного боргу означає зняття з відповідної особи обов'язку сплати належних митних платежів. В митному праві ЄС було також передбачено ряд випадків повернення або звільнення від сплати квоти імпортних/експортних платежів.

Митні платежі підлягають поверненню або особа звільняється від їх сплати в разі:

1. переплати квоти митних імпортних або експортних платежів, якщо повідомлена квота була більшою від належної, а також у випадку, якщо особу було повідомлено про митний борг з порушенням норм Митного кодексу;
2. бракованих або таких товарів, які не відповідають умовам договору, якщо такі товари були вивезені за межі митної території Спільноти;
3. допущення помилки митними органами;
4. застосування принципу справедливості, якщо митний борг повстав при виняткових обставинах, при яких в діях боржника немає ознак шахрайства або очевидної необережності [7,258].

Повернення або звільнення від сплати належних митних платежів може відбутись тільки на підставі поданої заяви від боржника. Термін давності подання заяви встановлено в ОМКС і становить один рік в разі бракованих товарів або товарів, які не відповідають умовам договору і три роки в разі переплати митних платежів чи помилки митних органів або в разі застосування принципу справедливості.

Інститут митного боргу виконує важливу роль в ефективному функціонуванні системи митного регулювання. Визначений на рівні кодексу порядок нарахування, сплати та стягнення митних платежів дозволяє створити гарантії для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечити відповідний рівень надходжень до державного бюджету. Застосування митного боргу дозволить створити для підприємців спрощені умови ведення торгівлі з іноземними країнами. Такі спрощені умови відносяться передусім до відкладення терміну сплати належних митних платежів або до забезпечення такої сплати безпосередньо не стягуючи коштів від зобов'язаних осіб. Забезпечення сплати квоти належних митних платежів також дозволяє митним органам виключити ситуації в разі повстання митного боргу, в яких боржник буде неплатоспроможним. Застосування інституту митного боргу також дає змогу контролювати правильне виконання умов розміщення товарів під вибраним митним режимом.

Література

1. Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу //Відомості Верховної Ради України, 2004, № 29 (16.07.2004), ст. 367, розділ V.
2. Regulation (EC) No 450/2008 of the European Parliament and of the Council of 23 April 2008 laying down the Community Customs Code (Modernised Customs Code)// Official journal of the European Union L 145/1 від 04.06.2008.
3. Договір про заснування Європейської Спільноти від 21.03.1957 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 2003, 04, № 4, 2003, 10, № 10.
4. Рішення Суду Європейського Союзу від 1 липня 1969 р. в об'єднаних справах 2/69 і 3/69 - Sociial Fonds voor de Diamantaibeideis проти S.A.Ch.Brachfeld & Sons and Chougol Diamond Co.; ECR [1969], 211.
5. Czyzowiz W. (red): Prawo i postepowanie celne, WSHiP 2001.
6. Kus A. Podstawowe oplaty celne w obrocie towarowym z zagranic, Giosa Przegid prawa gospodarczego, 2003 nr3.
7. Lux M, Prawo celne Unii Europejskiej: podrecznik dla praktykyw z przykladami i pozytecznymi wskazywkami, Wydawnictwo BW 2005.
8. Michalski R, Podstawy dlugu celnego, MFC 2000 nrб.
9. Morawski W., Powstanie dlugu celnego wskutek usuniecia towaru spod dozoru celnego, MPCiP, № l (136)/2006. .
10. Zalcewicz A, Zabezpieczenie kwoty wynikajacej z dlugu celnego, Przegld Podatkowy 2000, nr 4.