ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ МОРСЬКИХ СУДЕН

Размещено на сайте: 08.06.2008

На підставі загальновизнаних норм міжнародного права прибережна держава має повну компетенцію визначати правовий режим перебування в її портах іноземних морських суден. При заході в іноземний порт такі судна підпадають під дію суверенної влади держави порту. Під час перебування в іноземному порту судна повністю підкоряються правопорядку, який встановлюється прибережною державою. Це стосується умов допуску суден щодо заходу в порти, умов навантаження і розвантаження, умов перебування на березі членів екіпажу суден, сплати портових зборів, мита і податків, санітарного, навігаційного, прикордонного та митного режимів. Застосування державою порту своїх юрисдикційних прав і встановлення правового режиму перебування іноземних суден в порту, не викликає суперечок серед науковців [1].

Метою цієї роботи є розгляд проблемних питань правової кваліфікації заходження суден в порти України з погляду міжнародного і вітчизняного митного законодавства. Якщо ми задамося питаннями, в якому митному режимі здійснюється митне оформлення суден, які заходять у вітчизняні порти і в яких випадках заходження морських суден є ввезенням товарів (майна) на митну територію України, то чіткої відповіді на них в митному законодавстві не знайдемо. Такі запитання поставлені автором не випадково, вони є результатом не лише колізій та суперечностей в митному законодавстві. але й наслідком його застосування вітчизняними судами. Так, зокрема, в 2003 році Апеляційний суд Миколаївської області підтримав правову позицію Миколаївської митниці і, таким чином, фактично, визнав, що заходження суден в порт є ввезенням майна, і тому ці судна повинні проходити митне оформлення як товари чи майно із заповненням відповідних митних товарних декларацій [2]. 3 обставинами самої справи можна ознайомитись в матеріалах журналу "Судоходство" [3], ми же розглянемо правові аспекти митної процедури.

В більшості сучасних учбово-методичних монографій та підручників з митної справи просто відсутні відповідні розділи, які б присвячувалися розгляду особливостей митного оформлення морських суден. В більшості таких праць розглядаються загальний порядок та загальні умови переміщення транспортних засобів через митний кордон. Окрема і самостійна процедура митного оформлення суден, незважаючи на існуючі суттєві особливості, підмінюється викладенням положень щодо митного оформлення транспортних засобів без врахування їх поділу на види [4]. Такий методичний підхід, на нашу думку, сприяє формуванню хибного погляду щодо ототожнення таких транспортних засобів як, наприклад, автомобіль та судно. На цьому тлі позитивно виділяються деякі праці науковців, в яких висвітлюються особливості митного оформлення саме морських суден, і стає зрозумілим, що процедура митного оформлення морських суден не тотожна процедурі митного оформленню інших видів транспорту [5]. Але й в цих працях не акцентуються відмінності між заходженням суден в порт і ввезенням транспортних засобів на митну територію України.

Звертає на себе увагу відсутність у Митному кодексі України 2002 року (далі - МКУ) митних режимів для такого виду транспорту як морський. Якщо керуватися ст. 185 МКУ, складається помилкове враження, що для морських суден, які зайшли в порти України, можливо обрати лише такі митні режими як імпорт або тимчасове ввезення. Більше того, аналізуючи деякі нормативні приписи МКУ щодо митного оформлення морських суден (зокрема, пункти 38 - 40 ст. 1 та ст. 128), приходимо до парадоксального висновку - в тих випадках, коли морські судна не використовуються виключно для перевезення пасажирів чи вантажу і знаходяться в порту більше двох діб, то ці судна з точки зору митного законодавства можна вважати товаром з відповідними наслідками щодо митного оформлення. А якщо застосувати положення ст. 11 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р. [6], можливість ототожнення морських суден із товаром ще більше поширюється щодо тих випадків, коли власниками морських суден виступають фізичні особи (так, до речі й було витлумачене Миколаївською митницею та Апеляційним судом Миколаївської області у випадку із яхтою "Оберон").

Митні режими для морських суден в сучасній Україні, на жаль, визначаються не законами України, а відомчими нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678 [7], Порядок здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 р. № 1989 [8] та Порядок митного контролю та митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють багаторазові переміщення через митний кордон України, який затверджений наказом Державної митної служби України від 22.04.2003 року № 268 [9].

Хоча ці акти й посилаються на норми МКУ, це не так. Правовий режим митного оформлення суден оснований не на МКУ, а на положеннях, рекомендаціях та стандартах Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства від 09.04.1965 року, яка набула чинності для України 24.12.1993 року (далі - Конвенція 1965 року). Саме стандарти та рекомендації цієї Конвенції щодо переліку документів, потрібних для митного оформлення морських суден та їх змісту, послужили підставою для нормативного змісту всіх інструкцій з митного оформлення суден, які приймалися Державною митною службою України. Конвенція 1965 року встановлює стандарти та рекомендації для спрощення митного оформлення стосовно усіх суден, крім військових кораблів (warships) та прогулянкових яхт (pleasure yachts). Відповідно до цього сфера застосування конвенційного спрощеного митного режиму поширюється на всі плавучі споруди. які вважаються суднами, незалежно від того, хто є їх судовласниками - фізичні особи або юридичні (питання, які плавучі споруди вважаються військовими кораблями та прогулянковими яхтами і процедура їх митного оформлення, є окремою темою розгляду яка в даному випадку виходить за межі цієї статті).

Конвенція 1965 року визначає, яке майно вважається вантажем та іншими речами, що перевозяться на судні, яке заходить до порту. Вантажем вважаються будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за виключенням пошти, суднових припасів, суднових запасних частин і спорядження, особистих речей екіпажу та багажу, який прямує з пасажирами. Майно, яке вважається вантажем, проходить митне оформлення за іншими правилами, ніж судно. Основним документом, який містить відомості щодо вантажу який знаходиться на судні, є Вантажна декларація за формою ІМСО FAL-2. До змісту останньої включаються наступні відомості - кількість і тип пакування, кількість і опис вантажу номери коносаментів на вантаж, який розвантажується в порту та інше.

Вантаж, який прибув разом з судном і знаходиться на судні, поділяється на дві групи. Першою групою є вантаж, який розвантажується в порту прибуття судна і який з точки зору митного законодавства власне й вважається товаром, оскільки призначений для тимчасового ввезення на митну територію або для вільного використання. Товар вивантажується в порту прибуття судна (тобто переміщується на митну територію) і на підставі коносаментів і відповідних зовнішньоекономічних договорів починає проходити процедуру митного оформлення, яка призначена для саме товарів. Друга група вантажу яка залишається на судні, не є транзитним товаром в розумінні митного законодавства. Цей вантаж митного оформлення не проходить, залишаючись на судні, він знаходиться під митним контролем та на відповідальності капітана судна, цей вантаж заборонений для переміщення із судна і не ввозиться на митну територію України.

Згідно конвенційних стандартів судно не є товаром і тому проходить митне оформлення в іншому режимі. Конвенція 1965 року визначає перелік документів, які треба надавати митним органам для митного оформлення суден - Загальна декларація (General Declaration), Вантажна декларація (Cargo Declaration), Декларація щодо суднових припасів (Ship's Stores Declaration), Декларація щодо особистих речей членів екіпажу (Crew's Effects Declaration), Список команди (Crew List), Список пасажирів (Passenger List), документи, які вимагаються згідно Всесвітньої поштової конвенції (The document required under the Universal Postal Convention for mail) та Морська санітарна декларація (Maritime Declaration of Health). Основним документом, який свідчить що судно пройшло митне оформлення за конвенційними стандартами, є Загальна декларація. до якої включаються відомості щодо судна (назва судна, його опис, прапор, прізвище капітана та інші).

Необхідно зауважити, що питання, чи визначають норми Конвенції 1965 року окремий митний режим стосовно морських суден, залишається відкритим. Ще з часу прийняття цієї Конвенції науковці до цього питання підходили обережно. Так, Г.Г. Іванов припускав, що Конвенція 1965 року встановлює адміністративний митний режим для суден [10], а С. Смирнов вважав. що стандарти Конвенції є обов'язковими, а рекомендована практика є факультативними приписами для держав [11]. Зараз це питання також залишається не вирішеним.

Визначаючи поняття митного режиму, науковці спираються в основному на вітчизняне митне законодавство (України та Росії) [12], яке містить різні редакції цієї категорії. Єдине, що поєднує різні правові підходи стосовно редакції поняття митного режиму, є статус речей, що переміщуються через митний кордон, який визначається в залежності від мети переміщення. Метою заходження судна в порт (а відповідно, й переміщення через митні кордони) є здійснення вантажних операцій, поповнення суднових запасів, проведення ремонту та усе таке інше. Будь-яке судно має багато потреб для своєї експлуатації, а порт є підприємством, яке спеціально пристосовано для обслуговування суден. Іншою метою переміщення суден через митні кордони може бути робота суден на місцевих лініях або виконання постійних послуг (буксирування, рятування, виконання технічних робіт). Неважко побачити, що такі цілі переміщення морських суден суттєво відрізняються від цілей переміщення товарів і тому застосування для них таких митних режимів як імпорт/експорт або тимчасове ввезення/вивезення є просто недоцільним. Специфічна мета заходження морського судна в порт чи в територіальні води повинна визначати й специфічні митні режими для суден. В силу цього, на нашу думку, можливо визнати, що норми Конвенції 1965 року визначають особливий митний режим для суден та особливості їх митного оформлення.

Відтворюючи на підставі Конвенції 1965 року спрощений митний режим для суден чинне митне законодавство України в суперечність із цією ж Конвенцією обмежує застосування такого режиму в Україні. Якщо згідно Конвенції 1965 року спрощений митний режим застосовується для всіх суден незалежно від особи власника (крім військових кораблів та прогулянкових яхт), то вітчизняне законодавство спрощений режим встановлює лише для наступних категорій суден: а) судна, що виключно використовуються для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон; б) судна каботажного плавання (вітчизняні та іноземні, які отримали відповідний дозвіл на каботажне плавання в територіальних водах України); в) лоцманські судна та судна служб порту; г) військові кораблі і судна забезпечення; ґ) іноземні круїзні судна. Цей перелік є вичерпним, для усіх інших суден створюються формальні підстави (згідно пункту 39 ст.1 МКУ) вважати їх товаром із відповідними наслідками щодо митного оформлення в якості товарів, а судна, які належать громадянам згідно пункту 4.4 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними від 17.09.2004 року № 678, вважаються тимчасово ввезеними на митну територію і відповідно повинні проходити митне оформлення в режимі тимчасового ввезення товарів чи багажу. Фактично, в митному оформленні морських суден утворено хаос, оскільки усі судна, які заходять в територіальні води України, в митному законодавстві України фактично поділяються на три групи за видами митних режимів - 1) судна (перелік яких вище вказаний), до яких застосовується спрощений митний режим оформлення відповідно до Конвенції 1965 року; 2) судна (усі інші, які не попали до вищевказаного переліку), які повинні проходити митне оформлення в якості товару і 3) судна (незалежно від призначення та меш заходження в порт), власниками яких є фізичні особи, проходять митне оформлення в режимі тимчасового ввезення товарів, майна чи багажу.

З такою політикою України щодо митного оформлення суден, які приходять в її порти, дуже важко погодитися. В більшості випадків судна використовуються для комерційних рейсів (перевезення вантажів та пасажирів). Однак призначення судна не змінюється, коли воно використовується в інших видах торговельного мореплавства або діяльності на морі. Залишаються інші види діяльності суден на морі, що призводять до потреби заходу в порти - ремонт суден, в тому числі, ремонт із виводом з експлуатації, заходження суден з метою поповнення запасів. заміни екіпажу, лікування членів команди, виконання вимог з правил технічної експлуатації, баластні переходи, міжнародні регати, захід в порт науково-дослідницьких суден, перегін доків і плавучих кранів та усе таке інше. Усі випадки важко перелічити. Морське судно завжди залишається судном, незалежно від мети його використання, від особи власника, від форми комерційного використання та від мети заходження в порт. Єдиним випадком, коли судно може вважатися товаром, це, як слушно визначив Г.Г. Іванов, є той випадок, коли воно стає предметом купівлі-продажу [13]. Але й одного факту купівлі-продажу судна недостатньо для визнання його товаром при заході в порт. Чи можна вважати заходження судна в порт України його ввезенням у якості товару, якщо, наприклад, воно було придбане незадовго до цього? Чи дає підстави для митного оформлення судна в якості товару, коли особа власника змінюється під час вантажних операцій в порту? Дійсно ні, додатковою ознакою до угоди купівлі-продажу, повинен бути момент зміни прапору судна на прапор України або, наприклад, для новозбудованих суден - їх реєстрація у відповідних державних органах України. В цих випадках покупець (судновласник) повинен подати митниці вантажну митну декларацію та документи, що додаються до неї, зокрема договір купівлі-продажу судна.

Як вже зазначалося, Конвенція 1965 року встановлює стандарти та рекомендації для спрощення митного оформлення стосовно усіх суден, крім військових кораблів та прогулянкових яхт. Відповідно до цього вважаємо, що стандарти митного оформлення, передбачені Конвенцією 1965 року, повинні застосовуватися до усіх суден, що заходять в порти України чи на митну територію України, незалежно від того, з якою метою прибуло судно. Судна не можуть проходити митне оформлення як товар чи в режимі тимчасового ввезення товару. На нашу дучку, ототожнення заходу судна в порт із його ввезенням як майна (товару, багажу) на митну територію України є результатом прикрого нерозуміння природи морського транспорту й морського судна зокрема та відмінностей в експлуатації судна від правил експлуатації інших видів транспорту - автомобільного, залізничного та інших. He тільки законодавство. але й певне коло науковців узагальнюють ці поняття. В учбово-методичних працях використовуються настільки широкі категорії ("транспортні засоби" або "предмети"), що вони поглинають технічні та правові особливості використання суден, і складається хибне враження, що автомобілі та морські судна мають однакову природу з точки зору митного законодавства.

Необхідно визнати, що аналогічний підхід щодо ототожнення морського судна із товаром при заходженні в порт застосовується й в інших країнах СНД. Так, митники Російської Федерації вимагають надання вантажної митної декларації при першому заході судна, яке зафрахтоване російським перевізником за бербоут-чартером, a y випадках будь-якого ремонту російських суден за кордонами РФ, таке судно вважається продуктом переробки і, відповідно, проходило митне оформлення як товар [14].

На специфіку правового змісту митних режимів щодо суден впливають такі чинники як особливість такої категорії митного права як "вільний обіг" суден на митній території України і особливості визначення митних кордонів України в її територіальних водах.

Для товару чи вантажу який пройшов митне оформлення, застосовується така ознака як їх вільний обіг чи використання на митній території. Проте поняття "вільного обігу" суден, які знаходяться в територіальних водах України, суттєво відрізняється від поняття вільного обігу (використання) товарів, майна чи засобів автомобільного транспорту. Призначенням морського судна є робота у Світовому океані, таке судно знаходиться в територіальних водах, як правило, тимчасово для вантажних операцій або для власних суднових потреб. Вважаємо, що така категорія як "вільний обіг" взагалі не може застосовуватися для морських суден, які пройшли митне оформлення за Конвенцією 1965 року. Поняттям, яке є близьким до цієї категорії є роботи суден під іноземними прапорами на внутрішніх морських лініях, здійснення послуг та виконання робіт в територіальному морі та внутрішніх морських водах в інтересах резидентів України. Конвенція 1965 року не обмежує місце заходження суден акваторією порту, не встановлює час стоянки суден чи перебування в територіальних водах, мету заходження суден визначає досить широко. Враховуючи її приписи можливо визначити, що судно, яке пройшло митне оформлення за Конвенцією 1965 року, може вільно пересуватися в територіальних водах України, не заходячи в порти інших країн протягом таких рейсів. Вважаємо, що Загальна декларація повинна давати право суднам знаходитися тривалий час в територіальних водах України і вільно переміщуватися внутрішніми морськими шляхами.

У той же час в Україні поза стандартами і рекомендаціями Конвенції 1965 року знаходиться процедура митного оформлення суден під іноземним прапором, які отримали дозвіл на здійснення комерційних рейсів в територіальних водах України або дозволи на постійне чи тимчасове здійснення інших видів морської діяльності, наприклад, дозвіл на суднопіднімальні роботи майна, яке затонуло в морі. Деяким чином ці питання регулюються Конвенцією щодо тимчасового ввезення, Стамбул, 26.06.1999 року (далі - Конвенція 1999 року). Згідно Додатку С режим тимчасового ввезення без справляння податків і зборів поширюється на: а) будь-які судна, що використовуються для внутрішніх перевезень: б) на судна для іншого внутрішнього комерційного використання або в) на судна для внутрішнього приватного використання, яке виключає комерційну діяльність. Країна - учасниця Конвенції 1999 року має право обмежити тимчасове ввезення будь-яких суден, які використовуються у внутрішніх перевезеннях. Україна не є учасницею цієї Конвенції 1999 року і тому формально застосовувати її приписи в митній справі немає підстав, але конвенційні підходи до митного оформлення морських суден можна б було застосувати в митному законодавстві України.

Таким чином, Конвенція 1965 року та Конвенція 1999 року фактично визначають два митні режими для морських суден незалежно від того, під якими прапорами вони ходять і яка особа виступає їх судновласником: а) режим тимчасового ввезення для визначеного кола суден, які займаються комерційною діяльністю в територіальних водах, та б) режим для усіх інших суден, які оформлюються за Загальною декларацією і набули право вільного переміщення і територіальних водах для виконання вантажних операцій, обслуговування пасажирів та задоволення власних технічних і експлуатаційних потреб судна.

За межами цих митних конвенційних режимів залишається митний режим каботажних перевезень та інших видів діяльності, яку здійснюють в територіальних водах судна під українським прапором. Правила митного контролю за такими суднами, що передбачені чинним відомчим митним законодавством, не тільки суперечать вищевказаним конвенціям, але і суперечать провідним принципам митного закону. Судна під прапором України на митній території України повинні знаходитися у так званому "вільному обігові" і вільно переміщуватись на митній території України без митного контролю. Проте, залишаючи порт, ці судна стають об'єктом постійного митного контролю, навіть, якщо вони не заходять до іноземних портів. Таким чином, складається враження, що такі судна залишили митну територію України.

Наприклад, буксир "Миколаїв" у тайм-чартері вже багато років працює на розвідці шельфу Західної Африки. Більшість вантажних суден під прапором України зайняті у трамповому судноплавстві і можуть по кілька років не заходити до українських портів. Невже всі такі судна повинні проходити митне оформлення в режимі тимчасового вивезення? Такий підхід є не цивілізованим.

He менш важливе значення має момент переміщення суден через митний кордон, оскільки саме це впливає на потребу митного контролю чи митного оформлення. Згідно ст. 6 МКУ митний кордон України збігається з державним кордоном за винятком меж територій спеціальних митних зон, проте сам момент переміщення суден через митний кордон можливо поставити під сумнів. В порту судно постійно знаходиться під митним контролем, без дозволу митниці до судна не можуть підходити будь-які плавучі споруди, забороняється передач предметів із судна та на судно, митниця має право пломбувати приміщення, в яких знаходяться вантажі та предмети, що не підлягають виносу на берег, капітан зобов'язується перед митницею щодо суднових запасів, закуплених за кордоном та усе таке інше. Ці ознаки дозволяють висловити припущення, що судна, які зайшли до акваторії порту, фактично перетнули ліше державний кордон, а митний кордон є переміщеним у глиб території України. Про те, митні та державні кордони країн не завжди збігаються і митний кордон може бути як переміщений у глибину державної території, так й винесений за її межі, в юридичній літературі висловлювалися думки [15]. На наш погляд, в митній території України є такі території і територіальне море та внутрішні морські води, режим знаходження суден в яких має суттєві особливості (наприклад, право вільного проходу через територіальне море України, право каботажних перевезень та інше) і фактично відрізняється від режиму загальної митної території.

Висновки.

В сучасній Україні правове регулювання митних режимів на морському транспорті повністю визначається відомчими нормативними актами, головним чином, нормативними актами митниці. В митній практиці щодо митного контролю та митного оформлення суден існує і просто невизначеність, але скоріш суперечність в підходах до вирішення цих питань. Чинне митне законодавство України суттєво суперечить сучасному міжнародному митному законодавству, обмежуючи коло морських суден, які можуть проходити митне оформлення Загальною декларацією. Фактично, спрощений режим митного оформлення застосовується лише до тих суден, які заходять з метою виконання вантажних операцій. До усіх інших суден застосовуються інші підходи і режими в залежності від суб'єктивних поглядів митниці.

Морське судно за своєю природою та технічним призначенням не тотожне іншим видам транспорту, до морських суден не можуть застосовуватися схеми і підходи митного оформлення і контролю, тотожні, наприклад, тим схемам, які застосовуються щодо автомобільного транспорту. Нормативні правила чинного митного законодавства, які вимагають застосування до морських суден принципів і правил щодо тимчасового ввезення або тимчасового вивезення майна вважаємо хибними.

В митному законодавстві України не визначено чітко момент, коли судна отримують право вільного переміщення ("вільний обіг") територіальними водами України й зокрема внутрішніми морськими шляхами. Особливості правового статусу територіальних вод і внутрішніх морських вод України визначають потребу у визначенні особливостей в організації митного контролю над суднами, які в більшості випадків знаходяться тимчасово в територіальних водах і призначенням яких є робота в світовому океані, тобто поза будь-якими митними територіями.

Література

1. Бозриков О. О правовом положении торгових судов в иностранных портах // Морской флот. -1970. - № 2. - С. 50-51; Жудро А.К., Джавад Ю.Х. Морское право. - М.: Транспорт, 1974. -0. 164-179; Современное морское право и практика его применения / И.И. Баринова, Б.С. Хейфец, М.А. Гицу и др. / - М.: Транспорт, 1985. - С. 62-73.
2. Справа за № 1872 із архіву місцевого суду Центрального р-ну м. Миколаєва.
3. Брылев А. "Нью-Варяг" под израильским флагом // Судоходство. - 2004. - № 7-8. - С. 61-62.
4. Бекяшев К.А, Моисеев Е.Г. Таможенное право: учеб. пособие. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. -184 с.; Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. - К.- ВД "Професіонал", 2004. - ЗбО с.; Халипов С.В. Таможенное право: Учебник. - М.: ИКД "Зерцало-М", 2004. -384 с; Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навчальний посібник. - Київ, КНЕУ, 2001. - 223 с.
5. Додін Є.В. Митні операції на морському транспорті: Навчально-методичний посібник. - Одеса: Юридична література, 2001. - 96 с. Рос. мовою; Васьков Ю.Ю., Цимбал М.М. Портові формальності в Україні: оформлення приходу, відходу і стоянки морських суден. - Одеса: Латстар. 2002. - 99 с. Рос. мовою.
6. Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 1. - Ст. 2.
7. Офіційний вісник України. - 2004 р. - № 41. - Стор. 118. - Ст. 2731.
8. Офіційний вісник України. - 2003 р. - № 52. - Том 1. - Стор.155 . - Ст. 2778.
9. Офіційний вісник України. - 2003 р. - № 21 . - Стор. 448 . - Ст. 965.
10. Г.Г. Иванов Таможенный и санитарный режим советских морских портов // Информационннй сборник ЦНИИМФ "Морское право и практика" № 34. - Москва, 1967. - С.10.
11. С.Смирнов Конференция по содействию международному морскому судоходству // Морской флот. - 1965. - № 9. - С. 44.
12. Бекяшев К.А., Моисеев Е.Г. Таможенное право: учеб. пособие. - С. 85; Халипов С.В. Таможенное право: Учебник. - С. 253; Дубініна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи в України: Навчальний посібник. - С. 61.
13. Иванов Г.Г. Правовое регулирование морского судоходства в Росспйской Федерации. - М.:Силрк. 2002. - С. 198.
14. Щукин М. Кодекс переходного периода // Морской флот. - 2004. - № 1. - С. 48.
15. Гандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - 3-е изд., стер. - К: О-во "Знання", КОО, 2002. - С. 67 - 77; Халипов С.В. Таможенное право: Учебник. - С. 80 -81.